Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року Справа № 904/7086/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДанилової М.В.суддівКорсака В.А., Швеця В.О.за участю представників сторін:позивача: не з'явились, про час і місце слухання справи повідомлені належним чином відповідача: не з'явились, про час і місце слухання справи повідомлені належним чином розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо - збагачувальний комбінат" на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.12.2016 у справі № 904/7086/16 господарського суду Дніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Максима" доПриватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо - збагачувальний комбінат" простягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про скасування рішення Постійно діючого Регіонального третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" від 22.07.2016 у справі № 14/60К-16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Максима" до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 40597,88 грн.

Заяву скаржник обґрунтовував тим, що справа, за результатами розгляду якої прийнято спірне рішення, була не підвідомча третейському суду, оскільки строк дії договору поставки № 2015-09 від 11.04.2014, яким було узгоджено сторонами третейську угоду у вигляді третейського застереження, втратив чинність 31.12.2014 та не містить умов щодо автоматичної пролонгації.

Ухвалою суду Дніпропетровської області від 19.09.2016 (суддя Ярошенко В.І.) заяву Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" про скасування рішення Постійно діючого Регіонального третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" від 22.07.2016 у справі № 14/60К-16 задоволено.

Скасовано рішення Постійно діючого Регіонального третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" від 22.07.2016 у справі № 14/60К-16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Максима" до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення заборгованості.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою місцевого господарського суду, ПАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги на вказану ухвалу суду.

Ухвалою від 07.12.2016 Дніпропетровський апеляційний господарський суд (головуючий суддя Чередко А.Є., судді Коваль Л.А., Пархоменко Н.В.) відхилено клопотання ПАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2016 у даній справі. Апеляційну скаргу повернуто заявникові без розгляду.

В своїй ухвалі суд апеляційної інстанції вказав про те, що апеляційну скаргу на ухвалу місцевого суду було подано з пропуском строку для її подання, а оскільки скаржником не надано доказів того, що він не мав можливості вчасно здійснити відповідні процесуальні дії, суд відмовив у відновленні пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги.

Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо - збагачувальний комбінат" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.12.2016 і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, статті 53 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Також заявник наголошує на тому, що оскаржувана ухвала не була направлена на його адресу, а про її зміст скаржник дізнався на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 31.01.2017 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя -Данилова М.В., судді Корсак В.А., Швець В.О.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.02.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

Ухвалою від 22.02.2017 розгляд касаційної скарги було продовжено на 15 днів за клопотанням відповідача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні касаційної інстанції 22.02.2017 представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Статтею 93 Господарського процесуального кодексу України встановлено строк для подання апеляційної скарги.

Так, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення або таке клопотання відхилено.

Згідно до положення п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах). При цьому своєчасне (у межах встановленого строку) подання первісної апеляційної скарги і невідкладне (одразу після одержання відповідної ухвали) усунення скаржником недоліків, які стали причиною повернення останньої, враховуються апеляційним господарським судом у вирішенні питання про відновлення строку подання апеляційної скарги разом з іншими обставинами, на які посилається скаржник у зазначеному клопотанні ".

Однак, як було вірно зауважено судом апеляційної інстанції клопотання Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо - збагачувальний комбінат" не містить обґрунтування поважності причин пропуску такого строку з посиланням на відповідні докази.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2016 була направлена ПАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" 29.09.2016 (згідно штампу канцелярії суду на зворотньому аркуші ї ухвали, а.с. 54, т.1), який згідно з Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28, є доказом направлення відповідної ухвали на адресу скаржника.

Окрім того, представник скаржника був присутній у судовому засіданні 19.09.2016, а відтак був обізнаний про прийняття оскаржуваної ухвали та мав вчинити необхідні дії для ознайомлення з матеріалами справи або ознайомлення з Єдиним державним реєстром судових рішень.

Відтак, несвоєчасне оскарження ухвали місцевого господарського суду зумовлене, з огляду на доводи, наведені відповідачем, не об'єктивними обставинами, а обставинами суб'єктивного характеру.

Також, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що згідно з частинами 1, 2, 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

Відповідно до прецедентної практики Суду одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який полягає, inter alia, у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], N 28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII).

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010).

У пункті 41 рішення від 03.04.2008 "Пономарьов проти України" Суд вказав, що: "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи є підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо - збагачувальний комбінат" про відновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо - збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.12.2016 у справі № 904/7086/16 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді В. Корсак

В. Швець